Героям Слава!
Є патріоти нашої землі,
Яким прийшлося їй життя віддати,
Щоб неба синь не згасла у імлі,
Щоб хлібний лан не згинув у золі,
Щоб квітнув сад вишневий біля хати...
У мить страшну, коли прийшла війна
І перших залпів блиснула заграва -
Захисники повстали, мов стіна!
І, у бою полеглих, імена
Вже незабутні: ЇМ НАВІКИ - СЛАВА!
Олег Балан
1988-2022 р.р.
Балан Олег Валентинович закінчив Ліцей «Лінгвістичний» у 2005 році.
Олег Балан пішов на фронт добровольцем, отримав поранення, але
знову повернувся в саме пекло. Загинув Олег, командир протитанкового
відділення взводу вогневої підтримки, 9 грудня 2022 року під Сіверськодонецьком.
Поховали бійця 17 грудня 2022 року, на Алеї почесних воїнських поховань
Далекосхідного кладовища Кропивницького.
Вічна пам’ять і слава загиблому герою!
Андрій Багач
1982-2023 рр.
Багач Андрій Володимирович народився 28 липня 1982 року. Корінний
мешканець м. Кропивницький (Кіровоград). З 1988 по 1997 роки навчався
у ЗОШ №14 (КЗ "Ліцей "Лінгвістичний" Кропивницької міської ради).
Після закінчення школи, поступив у «Кропивницький інженерний фаховий
коледж «Центральноукраїнського національного технічного університету».
Надалі був призваний на дійсну військову службу Збройних сил України.
Працював на підприємствах АТ "Гідросила" та ПП "Гайдамаки".
Будучи патріотом своєї країни,Андрій Багач у 2014 добровільно став на
захист Батьківщини. З 2014 пo 2018 рoки був учасникoм АТO і був задіяний на
усій лінії зіткнення Донецької та Луганської областей.
З пoчатку пoвнoмасштабнoгo втoргнення 2022-гo рoку, Андрій пішoв знову
дoбрoвoльцем захищати свою країну.
Брав участь у бoях в найгарячіших тoчках: Бахмут, Горлівка, Куп'янськ.
Виконував протидеверсійні заходи по лінії державного кордону Сумської області.
Служив водієм-розвідником.
Андрій загинув 03 листoпада 2023 під час виконання бойового завдання у
с. Пожня, Сумської області.
Орден "За мужність" за успішне виконання бойового завдання.
Нагрудний знак "Золотий хрест", Головнокомандувача Збройних сил України
Вічна пам’ять і слава загиблому герою!
Руслан Бєланов
1973-2023 рр.
Бєланов Руслан Валерійович народився 4 вересня 1973 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №14 (нині ліцей «Лінгвістичний»), потім в будівельному технікумі, по закінченні якого працював у будівельних організаціях та на виробництві будівельних конструкцій і матеріалів. Потім пройшов навчання та змінив фах, опанував спеціальність машиніста аміачних холодильних компресорних агрегатів.
Закінчив факультет фізичного виховання Центральноукраїнського державного
університету імені Володимира Винниченка. Створив «Федерацію кунг-фу
Кіровоградської області», був її президентом. Одночасно він став тренером,
наставником, вчителем для усіх охочих займатися цим мужнім видом спорту.
Руслан Бєланов – майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України
з кунг-фу, член національної збірної команди України, тренер-викладач. Понад
20 років він активно навчався та навчав учнів мистецтву кунг-фу і сам став
Майстром.
Активно займався також пішим туризмом по рідному краю, ходив в команді
й сам на байдарках і човнах річками України. Був нагороджений відзнакою
«За розвиток українського спорту».
У жовтні 2023 року став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді
старшого стрільця механізованого відділення. Руслан Бєланов загинув
11 грудня 2023 року під час бойового зіткнення з противником поблизу
населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області.
Пам'ять про Героя – назавжди в наших серцях!
Добрий, світлий спомин про покійного захисника нашої
Батьківщини назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег,
усіх, хто знав його, любив та шанував.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав
рідну Україну і кожного з нас!
Павло Бугайов
1988-2024 рр.
Павло Бугайов народився 2 червня 1988 року. Навчався в загальноосвітній
школі №14 (нині ліцей «Лінгвістичний»). Вищу освіту здобув в
Центральноукраїнському національному технічному університеті за
спеціальністю “Комп'ютерна інженерія” хоча і мріяв здобути професію кухаря.
Працював кухарем в різних закладах в Україні й навіть за кордоном.
У травні 2023 року Павло Бугайов, не зважаючи на те, що за медичними
висновками мав обмеження до проходження військової служби, добровільно
приєднався до лав Збройних Сил України.
Служив на посаді старшого стрільця-оператора. Воював на найгарячіших
напрямках фронту.
Загинув солдат Павло Бугайов 21 квітня 2024 року під час виконання
бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району
Донецької області.
Слава Герою! Вічна і світла пам'ять!
Герой пожертвував заради України найціннішим і залишив незгасне
світло в національній пам'яті. Його воїнська звитяга слугуватиме
наступним поколінням символом сил та мужності, що наповнює серця
щирим патріотизмом і рішучістю захищати Батьківщину від будь-яких
загроз.
Євген Гончаренко
1984-2024 рр.
Євген Гончаренко народився 01 серпня 1984 року в Кропивницькому.
Навчався в загальноосвітній школі № 14 (тепер ліцей «Лінгвістичний»).
Закінчив машинобудівний технікум (нині – Кропивницький інженерний фаховий
коледж ЦНТУ). Працював на підприємствах «Кіровоградграніт» та «Поліграфія».
Євген Гончаренко брав безпосередню участь в антитерористичній операції
впродовж 2015-2016 років.
Від початку повномасштабного вторгнення російських агресорів на
рідну землю, У квітні 2022 року, став до лав Збройних Сил України.
Знову вирушив на передній край оборони рідної країни. Служив на посаді
номера обслуги механізованого відділення.
Йому випало стримувати збройну навалу окупантів на найгарячіших
напрямках фронту — у Донецькій та Луганській областях. Отримував поранення,
але знову після реабілітації повертався до військової частини.
09 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Красноторка Краматорського
району Донецької області серце захисника, солдата Євгена Гончаренка зупинилося.
Євген Гончаренко нагороджений державною нагородою України — відзнакою
Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Вічна пам'ять Герою!
Євген Гончаренко назавжди залишиться у пам’яті своїх
рідних, друзів, знайомих доброзичливою, чесною та щирою
людиною, люблячим, турботливим сином.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав
Батьківщину та кожного з нас!
Максим Торбенко
1979-2024 рр.
Максим Торбенко народився 12 травня 1979 року у Кропивницькому. Навчався
у загальноосвітній школі №14 (нині ліцей «Лінгвістичний»). Вищу освіту здобув
в Київському національному університеті внутрішніх справ.
Понад 20 років працював у правоохоронних органах України. Мав звання
підполковник, статус Ветерана Національної поліції. Був відзначений відомчими
нагородами.
У 2022 році, з перших днів повномасштабного вторгнення, Максим не
роздумуючи став на захист батьківщини, приєднався до лав Збройних Сил України.
Матрос Максим Торбенко загинув 02 лютого 2024 року поблизу села Токарівка
Херсонської області під час виконання бойових завдань із забезпечення заходів
національної безпеки й оборони України, відсічі та стримуванні збройної агресії
російської федерації.
Вічна пам'ять Герою!
Немає коментарів:
Дописати коментар